Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 902/730/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Торгова фірма "В" на рішення та постановугосподарського суду Вінницької області від 05.08.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015у справі№ 902/730/15за позовомприватного підприємства "Торгова фірма "В" до1.Виконавчого комітету Вінницької міської ради 2.Вінницької міської ради провизнання рішення недійсним, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності

за участю представників сторін:

від позивача: Швець А.В. - за довіреністю;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.08.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі №902/730/15 у задоволенні позову ПП "Торгова фірма "В" до виконкому Вінницької міської ради та Вінницької міської ради про визнання рішення недійсним та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17 вересня 1992 року між "Торгова фірма "В", правонаступником якої є ПП "Торгова фірма "В", та Вінницьким центральним парком культури і відпочинку ім. Горького було укладено Договір, згідно якого ЦПКіВ ім. Горького передає на 25 років в оренду позивачу підвальне приміщення біля центрального входу в парк (площа Гагаріна зліва від арки), а Торгова фірма "В" бере в оренду даний об'єкт з щоквартальною орендною платою 23 крб. за 1.0 м2 з подальшою приватизацією при відповідному дозволі. (а.с.12 )

01 липня 1998 року, між ЦПКіВ ім. Горького та "Торговою фірмою "В", правонаступником якої є ПП "Торгова фірма "В", був укладений Додаток до Договору оренди приміщення від 17 вересня 1992 року, згідно якого ЦПКіВ ім. Горького передає в оренду на 25 років площадку, яка прилягає до орендованого приміщення та дах орендованого приміщення, які є невід'ємною частиною композиції арки площею 220 м2, а Торгова фірма „В" бере в оренду даний об'єкт з подальшою приватизацією у разі зміни законодавства України.

"Торгова фірма „В" зобов'язується провести капітальний ремонт а при необхідності і реконструкцію орендованої площадки а також поточний ремонт арки центрального входу, покращити дизайн та довести його до європейського рівня (п.2, розділ 2 Додаткової угоди).

30 жовтня 1992 року, рішенням Вінницької обласної Ради народних депутатів "Про перелік об'єктів комунальної власності обласної ради народних депутатів, що передаються в управління обласної державної адміністрації, та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності", яким, зокрема, до комунальної власності міста був віднесений ЦПКіВ ім. Горького. (п.3.1. Додатку№2)

08 листопада 2005 року, рішенням виконавчого комітету Вінницької міськради №2587 "Про прийняття безоплатно на баланс Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького споруди вхідної композиції (арки)" було прийнято на баланс дану споруду.

25 травня 2006 року, рішенням Вінницької міськради №32 було доповнено рішення Вінницької міськради №107 від 18 жовтня 2002 року та включено до переліку майна комунальної власності, споруду вхідної композиції арки ЦПКіВ ім. Горького.

24 травня 2012 року, рішенням виконкому Вінницької міськради №1246 було внесено зміни до п.4.7 рішення №2748 від 10 листопада 2011 року, №2748 та №1123 від 10 травня 2012 року та віднесено до переліку майна територіальної громади м. Вінниці нежиле приміщення по вул. Хлібній 1, загальною площею 35,2 м2 (літера "А").

24 травня 2012 року, на підставі даного рішення, було видано свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Звертаючись до суду з даним позовом, ПП "Торгова фірма "В" вказувало на те, що відповідач не мав права на оформлення права власності на спірний об'єкт, оскільки після проведення позивачем на ньому будівельно-монтажних робіт, згідно п.6 Договору від 17 вересня 1992 року, дане приміщення є його власністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач без відповідних на те підстав володів та користувався нерухомим майном - нежилим підвальним приміщенням по вул. Хлібній 1, загальною площею 35,2 м2 (у центрального входу в парк Вінницького центрального парку культури і відпочинку ім. Горького), відповідно, не набув будь-яким майнових прав на зазначену нерухомість, а тому, рішення виконкому Вінницької міської ради №1246 від 24 травня 2012 року на підставі якого видано свідоцтво про власність від 24 травня 2012 року не порушує права та законні інтереси позивача, а по своїй суті лише упорядковує наявні майнові відносини комунальної власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та таким, що відповідає матеріалам справи, з огляду на наступне.

Центральний вхід в парк культури та відпочинку в м. Вінниці по площі Гагаріна, в якому розташоване спірне приміщення, був побудований госпрозрахунковою дільницею №4 Вінницького обласного ремонтно-будівельного тресту в період з березня по листопад 1967 року на замовлення відділу капітального будівництва Вінницького облвиконкому. Державною комісією підписано акт прийомки його в експлуатацію та 30 грудня 1967 року рішенням виконкому Вінницької міської ради депутатів трудящих затверджено цей акт прийомки.

Відповідно до ст. 5 Конституції (Основного Закону) Української РСР від 30 січня 1937 року, яка діяла на той час, в країні існувала лише соціалістична власність у формі державної або кооперативно-колгоспної.

Згідно даної Конституції та ст. 90 ЦК Української РСР, який діяв на той час, об'єктами права державної власності були основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Таким чином, центральний вхід в парк культури та відпочинку в м. Вінниці по площі Гагаріна, як і розташоване в ньому спірне приміщення, що були побудовані за державні кошти, являлись об'єктами державної власності і власником цього майна з часу їх створення була держава.

Після прийняття Конституції Української РСР від 20 квітня 1978 року, був прийнятий та введений в дію Закон України "Про власність", який діяв з 15 квітня 1991 року до 20 червня 2007 року, ст. 31 цього Закону визначалось, що до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

До об'єктів комунальної форми власності було віднесено майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території, а також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності. (ст. 35 Закону України "Про власність")

05 листопада 1991 року, постановою Кабінету Міністрів України №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальний одиниць (комунальною власністю)" передано парки культури та відпочинку у власність адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що споруда вхідної композиції (арки) (ЦПКіВ ім. Горького) площа Ю. Гагаріна б/н, до складу якої входить спірне підвальне приміщення, як невід'ємна частина Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького, фактично перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Вінниці.

Крім того, як встановлено в рішенні господарського суду Вінницької області від 18 січня 2008 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2008 року у справі №7/167-07, яким відмовлено у позові ПП "Торгової фірми "В" до Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вінницької міської ради про визнання дійсним Договору оренди приміщення від 17 вересня 1992 року та Додаткової годи до нього від 01 липня 1998 року, лише 08 листопада 2005 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення №2587 "Про прийняття безоплатно на баланс Центрального парку культури та відпочинку ім. Горького споруди вхідної композиції (арки)", тобто до цього часу ЦПКіВ ім. Горького не мав права передавати в користування майно, яке йому не належало та було предметом Договору від 17 вересня 1992 року і Додаткової угоди до нього від 02 липня 1998 року.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, суди вірно вказали, що дана вимога не може бути задоволена, оскільки свідоцтво про право власності не є актом в розумінні ст. 16 ЦК України.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року та рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Торгова фірма "В" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року та рішення господарського суду Вінницької області від 05.08.2015 року у справі №902/730/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко